Відкладений ефект: чому депутати знову не ухвалили закон про ринок землі

10.02.2020

Український парламент увійшов у затяжний процес проведення земельної реформи – з вкрай низькими шансами на його благополучне завершення. Ухвалення законопроекту за повною процедурою обійдеться владі дуже дорого – і в певний момент ініціатори можуть збагнути, що ціна не буде адекватною результату. Mind проаналізував поточну кон'юнктуру для прийняття земельного закону, виділивши її основні ризики та плюси.

Ніколи ще влада так не раділа громадським протестам. Противники зняття мораторію на продаж землі (як мінімум, у запропонованому Кабміном Олексія Гончарука варіанті), що зібралися під стінами Верховної Ради 6 лютого і недвозначно натякнули на готовність екстраполювати ці протести на всю Україну, дали можливість зробити хорошу міну при поганій грі – почати розгляд законопроекту №2178-10 від 10.10.2019 за повною процедурою.

Чому розгляд настільки затягнувся?

Попри те, що ще напередодні, вранці 6 січня, голова фракції СН Давид Арахамія запевняв: голосування по землі проходитиме в форматі «земельної ночі», і законопроект гарантовано буде прийнятий до ранку наступного дня, реальність суперечила його словам – голосів у монобільшості не вистачало.

У цьому міг переконатися президент Володимир Зеленський, який приїхав наставляти «зелених депутатів». Усі надто добре пам'ятали, що в жовтні, перед першим читанням законопроекту, Зеленський так само просив підтримати документ під свою відповідальність і обіцяв, що він буде серйозно доопрацьований. Вдруге цей трюк не вдався – можливо тому, що «доопрацювання» законопроекту полягало в коригуванні декількох факультативних норм і внесення хаотичних змін, посилених непрофесійною комунікацією з боку уряду і уповноважених спікерів реформи – Тимофія Милованова і його заступника по агросектору Тараса Висоцького.

Крім того, депутати – а особливо мажоритарники – чудово знають: соціологічні дослідження, які показують, що на поточному етапі 75% населення проти відкриття ринку землі, повністю релевантні. «Якщо ви запитаєте особисто мене – то я за ринок. Але у мене на окрузі 85% людей проти. Як я можу голосувати за цей закон? Кого я тоді представляю?», – пояснив колізію один з депутатів монобільшості.

Фактично відвести земельне питання в площину дискусій і «детального опрацювання» – це була єдина можливість влади «зберегти обличчя». У результаті це питання зависло на кілька місяців: депутати неквапно розглядають законопроект зі швидкістю 100–200 поправок за робочий день.

Звичайно, ніхто не виключає нечесної гри – тобто «ситуативно домовилися – проголосували всі правки скопом і прийняли законопроект». Але для такого сценарію знову-таки немає голосів. Крім того, він загрожує вже менш мирними громадськими протестами. Тому швидше за все владі доведеться йти цим безславним шляхом домовленостей. З огляду на те, що законопроект не здатен забезпечити вибухового ефекту для економіки, а для МВФ набагато критичнішим є не зняття мораторію, а стабільність у нинішньому складі власників ПриватБанку, то сенс його прийняття відсутній.

Які основні ризики запуску земельного ринку?

Жовтень 2020 року – максимально невдалий момент для відкриття ринку

  • Галузь фінансово ослаблена зміцненням гривні та курсовою різницею на етапі покупки матеріальних ресурсів навесні й продажем зерна восени 2019-го.
  • Урожай-2020 буде нижчим, ніж попередні (озимі не в найкращому стані через рекордно теплу зиму, дефіцит вологи, вегетаційні фальстарти; плюс зберігається ризик безсніжних заморозків у другій половині лютого).
  • Триває суперцикл низьких цін на сільгосптовари на світових ринках; ціни додатково просідають через епідемію в Китаї (КНР – найбільший торговий партнер для українських сільгоспвиробників за підсумками минулого року).

Загроза базовому формату земельних відносин у АПК – оренді, що призведе до просідання аграрного ВВП

  • Перехід частини аграріїв від моделі орендних відносин до моделі «власність на землю» неминуче призведе до коротко- або, в гіршому випадку, середньострокового зниження обсягу агровиробництва.
  • Закладена в реформі планова експансія іноземців додає хаосу і підсилює негативний ефект, оскільки сільгоспвиробники намагатимуться встигнути придбати максимальні площі на шкоду поточним показникам виробництва.
  • Економіка України, не маючи інших компенсаторів, зараз не може дозволити собі такий перехідний період. Зменшення врожаю всього на 10% трансформується в зниження експорту сільгосптоварів на 10 млн тонн і, відповідно, зниження валютної виручки.
  • Хаос і багаторазові зміни параметрів земреформи вже призвели до скорочення поголів'я і швидше за все призведуть до зменшення посівних площ під урожай-2020.

Допуск юридичних осіб створює стартовий дисбаланс серед покупців на користь великих гравців і формує величезний політичний ризик заходження російського капіталу

  • Російський капітал може заходити в земельні активи через неформальні домовленості з «фронтуючими» – упередити такі угоди неможливо. Угоди можуть свідомо здійснюватися для подальшого показового «зливу» і підбурення громадськості.
  • Будь-який іноземний інвестор (з Китаю, Оману тощо) зможе обійти обмеження на доступ нерезидентів, набуваючи українську компанію – власника землі.
  • Обмеження на концентрацію легко обходяться, АМКУ не зможе відстежити тисячі дрібних трансакцій в масштабах країни та їхніх бенефіціарів.
  • Окреслений ліміт у 10 000 га – надмірний для дрібного фермера (середній розмір земельної ділянки фермерського господарства в Україні становить 87 га). Таким чином, основні бенефіціари реформи – компанії другого і першого ешелону, з земельним банком від 50 000 га і володіють фінансовим ресурсом або доступом до нього, плюс портфельні іноземні інвестори та банки.
  • Для фінансових установ аграрій не є привабливим позичальником, оскільки його звітність найчастіше в тіні, а виразна застава відсутня (земля заставою не буде, так як немає можливості її оцінити). Таким чином, кредитування під купівлю землі здійснюватиметься мінімально, під подвійні-потрійні держгарантії з величезними витратами бюджету, але як усе штучне – ефекту на галузь не справлятиме.
У чому може бути позитивний ефект?

Розблокування права пайовиків розпоряджатися своєю власністю

  • Власники землі обмежені у своєму праві розпорядження нею. Але фактично продати паї хочуть не більше 10% власників, тобто надризикова реформа здійснюється заради 670 000 осіб, які не обов'язково трансформуються у вдячних виборців.
  • Альтернативою може стати створення агентства держкомпанії, що викупить у громадян їхні паї. Необхідна сума еквівалентна 4 млрд грн, закладеним на кредитування. Це дозволить задекларувати «завершення епохи кріпосництва». Ціну викупу можна прив'язати до середніх показників, що стосуються результатів земельних аукціонів по областях.

Економічне зростання на першому етапі після запуску ринку за рахунок ефекту нульової бази

  • Сума угод буде трансформована в приріст ВВП. Максимальний ефект – до 0,5%.
  • Важливо розуміти, що це статистичний/паперовий приріст, за яким не стоїть реальне збільшення агровиробництва, оскільки землі більше не стане і обсяги виробництва не зростуть.

Гарантії і можливість планування для інвесторів довгострокових проектів (органіка, меліорація, виробництво ягід)

  • Право власності на землю позитивно позначиться на розвитку проектів, які потребують довгострокових інвестицій.
  • Такі проекти зазвичай вимагають обмеженої площі земель (до 100–200 га), що полегшить залучення фінансових ресурсів для викупу необхідних наділів.
  • Загальна непередбачуваність інвестклімату в Україні робить розв'язання проблеми того, як гарантуватимуться права на землю, неважливим.

Последние новости